Використання здоров’язберігаючих технологій у роботі з першокласниками 

       Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності. Кожен хто причетний до справи навчання і виховання, повинен усвідомити, яку відповідальність він несе. Від нас, учителів та батьків, великою мірою залежить, яким буде здоров’я дитини в подальшому житті.
Одним із головних завдань сучасної школи є створення оптимальних умов для розуміння дітьми переваг здорового способу життя, заохочування до здобуття знань, умінь і навичок здорового способу життя; стимулювання до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції; швидке й ефективне поширення знань про здоров’я адже воно є основою життєвого успіху для кожної людини. Вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередкованого впливу на родину.
Є чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а ми повинні забезпечити їх належне формування.
Психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі для мене як учителя відіграє велику роль.
Особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Разом із психологом школи обстежую визначення самооцінки дітей. Маючи результати аналізу, використовую різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю. Психічна складова тісно пов’язана з соціальною.
Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, намагаюсь створити умови для спілкування дітей. У класі панує атмосфера психологічного комфорту, кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.
За час роботи з дітьми я виробила для себе певні правила, які допомагають мені формувати позитивну самооцінку дитини:
1. Хвалити дитину за старанність, як за досягнення.
2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.
3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.
4. Критикувати не саму дитину, а вчинки.
5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом колективу.
6. Часто говорити своїм учням про себе, що вони гарні, добрі, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

Я намагаюся розвинути у дітей віру в себе, впевненість. Вчу цінувати індивідуальність у людях. На уроках, під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування я говорю дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховую їх особливості сприйняття учнів молодших класів, власне, переваги образного мислення над абстрактним. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна першокласників: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні не тільки прослухали інформацію, а й розглянули під мікроскопом свої руки. Вони реально побачили, скільки мікробів є на немитих руках! Відповідно зрозуміли, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. А на ранковій зустрічі мама Мар’яни, лікар-стоматолог, розповіла, як і для чого потрібно чистити зуби. Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.
Соціальна складова здоров’я – це ефективна взаємодія дитини з соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. А найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі.
Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив батьків. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю приділяю на виховних годинах, у виховних бесідах, присвячених мистецтву, культурі, історії. На уроках та в повсякденному житті дуже часто говорю з дітьми про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим.
У початковій школі діти відкривають для себе те, що всі діти мають право бути здоровими. Намагаюсь донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. Діти повинні зрозуміти, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків, тютюну, алкоголю та насильства світі.
З особливим інтересом мої першокласники брали участь у спільному шкільному проекті «Скажи палінню – ні!». Діти виявили неабияку обізнаність про шкідливість тютюнопаління на людський оганізм.
Принцип активного навчання передбачає використання форм і методів, які забезпечують активне включення кожної дитини в пізнавальний процес. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей особистості, співчуття та поваги до інших людей, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю.
Досвід впровадження в молодших класах здоров’язберігаючих технологій підтверджує моє розуміння того, що процес формування здорового способу життя дітей потрібно розпочинати вже з дошкільного та молодшого шкільного віку. Завдання нас, дорослих, націлювати дітей робити правильний вибір, який не зашкодить життю та здоров’ю майбутнього суспільства.