УПРАВЛІННЯ РУХОВИМ РЕЖИМОМ УЧНІВ І КЛАСУ 

Більшість учнів початкових класів не вміють правильно дихати під час виконання м’язового навантаження, ходьби, бігу, а також в умовах відносного м’язового спокою. Неправильне дихання призводить до порушення діяльності серцево-судинної і дихальної систем, зниження насичення крові киснем, порушення обміну речовин. Тому необхідно вводити вправи для вироблення глибокого дихання. Такі вправи дають навантаження на м’язи, які не були задіяні при виконанні поточної діяльності, а також сприяють розслабленню м’язів, що виконують значне статичне або статико-динамічне навантаження. Фізкультхвилинки проводяться в чистому, добре провітреному класі. Для ефективного проведення фізкультхвилинок необхідний позитивний емоційний фон. Виконання вправ без відповідного налаштування не дасть бажаного результату. Тому вітчизняні педагоги є прихильниками емоційних розрядок. Фізкультхвилинки бажано проводити, враховуючи специфіку предмета. Важливим є музичний супровід, який допомагає відновити оперативну працездатність. Робота із здоров’язберігання ведеться в нашій школі за наступними напрямками:
1. Фізичний розвиток:
- лікувальна фізкультура;
- зарядка;
- фізхвилинки.
Для поліпшення кровообігу, стимулювання працездатності в класі повинне проводитись щоденна ранкова зарядка. Для профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів щодня в ранкову зарядку й у фізкультурні хвилинки на уроці включаються дихальні вправи, для того, щоб сформувати у дітей звичку правильно дихати через ніс – глибоко, рівно, ритмічно.
Вправи для комплексу ранкової гімнастики:
- "Свічка” ( глибоко вдихнути, затримати подих і повільно дути на уявне полум’я).
- За один вдих вимовити 5-10 звуків (ф), роблячи короткі проміжки між звуками: ф-ф-ф (ж-ж-ж, с-с-с, з-з-з).
- Зробити глибокий вдих через ніс, затримати подих, на видиху рахувати від 1 до 10, намагаючись зробити це так, щоб повітря вистачило до кінця.
- На закінчення такої зарядки вимовити скоромовку-лічилку.
На уроках щодня проводяться дві обов’язкові зарядки: для очей і для різних груп м’язів. Вправи часто поєднуються із навчальним предметом, а подекуди й з темою уроку. Фізхвилинки проводяться у віршованій формі, у вигляді окремих загально розвиваючих вправ.
Це можуть бути вірші, які супроводжуються рухами:
- на розвиток дрібної моторики, так звана пальчикова гімнастика;
- на зняття м’язової напруги;
- на релаксацію;
- на розвиток уваги.
Для профілактики сколіозу обов’язково застосовувати фізичні вправи для формування правильної постави. Для знання напруги з м’язів шиї необхідно виконувати:
- нахили вперед, назад, в боки;
- повільні рухи голови в сторони.
Для зміцнення плечового поясу вправи:
- "Млин”;
- "Зчеплення рук за спиною”;
- кругові рухи плечима.
2. Організація уроків з використанням прийомів здоров'язберігаючих технологій.
Ведучи мову про здоров’язберігаючі технології, необхідно згадати і про психологічні сторони навчального процесу. З початком навчання в школі у більшості учнів 1 класу виявляються так звані поведінкові особливості: страхи, істеричні реакції, підвищена плаксивість, в деяких випадках навіть агресивність та ін. З метою полегшення і усунення цих реакцій необхідно використовувати елементи психокорекції. Такі елементи можуть бути органічно вбудовані в урок. Робота ведеться за наступними напрямками:
- розвиток уваги (активної, довільної): "Знайди помилку”, "Назви зайвий звук”, "Чи правильно я сказала” та ін.;
- розвиток пам’яті і сприйняття, спостережливості: "Повтори за мною”, "Запам’ятай своє місце”, "Зіпсований телефон”;
- розвиток довільних рухів і самоконтролю: "Прапорець”, "Заборонений номер”, "Завмри”;
- ігри, що сприяють зняттю страхів у спілкуванні: "Хто за ким”, "Намалюй свій страх”;
- розвиток мислення й мови: "Картинки-загадки”, "Склади речення”, "Полічи предемети” тощо.
Враховуючи те, що найбільша стомлюваність молодших школярів пов’язана з їх тривалим сидінням за партою, не вимагати від учнів збереження нерухомої пози протягом всього уроку, а використовувати ігрові прийоми в якості зворотнього зв’язку й оцінки відповідей однокласників:
- ляскання в долоні;
- підняття руки;
- сигнальні картки різного кольору.
У формі змагання проводити словникову роботу: учні по черзі вибігають до дошки і на швидкість записують слова. Прийоми з елементами змагання, які позитивно впливають на здоров’я, використовувати й на уроках математики.
В якості здоров’язберігання застосовувати диференційований підхід до навчання на уроках. При цьому кожна дитина отримує від уроку тільки позитивні емоції, відчуває комфорт, захищеність та проявляє інтерес до навчання. Звично пережита ситуація успіху сприяє підвищенню самооцінки учнів, знижує страхові бар’єри, формує довіру до педагога і доброзичливі взаємини в класному колективі.
Тому слід пропонувати школярам різнорівневі завдання і залишати за ними право вибору у відповідності із власними силами.
3. Динамічні зміни.
Динамічні зміни, які проводять після третього уроку, повинні носити ігровий характер:
- вправи, спрямовані на збільшення швидкості рухових реакцій: ходьба в чергуванні з бігом у помірному темпі (2-3 хвилини);
- вправи на розвиток уваги: "Їстівне-неїстівне”, "Заборонений рух”;
- вправи, спрямовані на розвиток позитивної комунікації: "Закручування”, "Плутанина” тощо.
4. Позакласна робота.
Щоб сформувати у молодших школярів навички здорового способу життя необхідно проводити виховну роботу в позаурочний час. Це проведення класних годин, уроків здоров’я, ранків, спортивних заходів. Така робота повинна проводитися протягом усього навчального року і мати на меті досягнення наступних цілей:
- навчання життєво важливих навичок;
- формування у дітей молодшого шкільного віку навичок відповідальної поведінки;
- виховання здорового способу життя.
Важливе місце в рамках здоров’язберігаючих технологій займає позакласна робота з учнями та залучення батьків учнів. Влаштовувати (спортивні свята, конкурси малюнків "Секрети здоров’я”, "Здоровий спосіб життя”). Паралельно проводити класні години, бесіди ("Як вирости здоровим”), на яких розглядаються теми здоров’язбереження, естетичного і морального виховання, питання пропаганди здорового способу життя. Наприклад: "Умивання і купання”, "Турбота про очі”, "Догляд за вухами”, "Догляд за руками та ногами”, "Турбота про шкіру”, "Як слід харчуватися”, "Як зробити сон корисним”, "Настрій в школі”, "Поведінка в школі”, "Шкідливі звички”, "Чому ми хворіємо?”, "Хто і як оберігає нас від хвороб?”, "Хто нас лікує?”, "Правила безпечної поведінки у будинку, на вулиці, у транспорті”, "Правила поводження з вогнем”, "Перша медична допомога”, "Чого треба боятися?”, "Як вести себе за столом?”, "Нехороші слова”, "Недобрі жарти” та ін.
Регулярно проводити батьківські збори на теми: "Мета лікувальної гімнастики”, "Як запобігти стресовим ситуаціям”, "Як виростити дитину здоровою” тощо. Метою таких зустрічей є підвищення рівня батьківської компетентності.
Досвід роботи з учнями, що мають проблеми зі здоров’ям, довів, що здоров’язберігаюче навчання призводить до запобігання втоми і стомлюваності, підвищення мотивації до навчальної діяльності, покращення навчальних досягнень тільки тоді, коли педагог у своїй діяльності орієнтується на:
- врахування особливостей кожного конкретного учня;
- створення сприятливої психологічної атмосфери на уроці;
- використання прийомів, що сприяють появі і збереженню інтересу до навчального матеріалу;
- створення умов для самовираження учнів;
- ініціацію різноманітних видів діяльності.
Здоровий спосіб життя не займає поки що перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві. Але якщо ми будемо навчати дітей з самого раннього віку цінувати, берегти і зміцнювати своє здоров’я, особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в такому випадку можна буде сподіватися, що майбутні покоління будуть більш здорові у всіх сенсах цього прекрасного слова.
Важливий принцип здоров’язбереження полягає в тому, якою ціною конкретний учень, враховуючи його індивідуальні властивості та стан здоров’я, повинен розплатитися за отримані на уроці знання, вміння і навички. "Ціна навчання для здоров’я” – критерій, який при використанні здоров’язберігаючих технологій слугує вчителю показником допустимості тих чи інших педагогічних впливів.
Аналіз здоров’язберігаючої діяльності показує, що існуюча модель включає наступні форми та види діяльності [2]:
- систему корекції порушень соматичного здоров’я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;
- різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням його фізіологічного і психологічного впливу на організм школярів;
- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації, нормування навчального навантаження та профілактики втомлюваності учнів;
- систему медико-психолого-педагогічного моніторингу стану здоров’я, фізичного та психічного розвитку школярів;
- розробку та реалізацію навчальних програм з формування культури здоров’я та профілактики шкідливих звичок;
- службу психологічної допомоги вчителям й учням з подолання стресів, тривожності;
- організацію та контроль забезпечення збалансованого харчування всіх учнів в школі;
- заходи, спрямовані на зміцнення здоров’я школярів та учителів, створення умов для гармонійного розвитку.
Таким чином, важливим завданням сучасної школи є забезпечення здорового способу життя шляхом створення такого середовища, яке сприятливо впливатиме на зміцнення й розвиток здоров’я школярів за рахунок здоров’язберігаючої інфраструктури навчального закладу, організація фізкультурно-оздоровчої роботи, просвітницько-виховної роботи (з учнями, педагогами, батьками), профілактика й динамічний нагляд за станом здоров’я школярів.

Список використаних джерел:
1. Журнал «Физкультура в школе» №8 за 1963р., стаття О.С. Денисової
2. Здоровьесберегающая система образовательного учреждения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.openclass.ru/wiki-pages58334.
3. Методичні рекомендації «Управління руховим режимом учнів початкових класів», А.Ф. Борисенко